?

Log in

Кетька
22 March 2015 @ 05:27 pm
нарешті поновила пароль до жж. ще кілька місяців марно намагалась. ніби повторювала той же алгоритм дій, що і сьогодні, але не виходило нічого. а тут з першого кліка. ну майже з першого. виходить тоді було не час. а зараз... зарз час великих перетворень. глобальних. я в очікаванні куди заведе мене ця дорога. та все ж часом корисно пригадати давно забуті радощі. як от жж.
 
 
Кетька
04 September 2014 @ 11:24 pm
з часом відчуваю, що змінилась. чи то світ навколо перемінився, лишивши мене константою осторонь від шквалу події. але це не так. знаю, що трансформації мене перекроїли. хоча вони і я самотужки забули геть змінювати життя. життя, яке я люблю, але яке не повинно відповідалти мені взаємністю. адже не може бути так, що погані емоції, дурні думки, солодощі і кепські шкідливі звички... були тим, що має бути у житті гарної людини.
сьогодні, нудячись вдома, залипла перед теликом - дивилась панянка та селянка. панянка 3 дні годувала порося та доглядала коней, які їй лишила селянка. так от панянка, київська ді-джейка, підсумувала свій "досвід" сказала, що не витримала такого життя, що це ж не свобода. може, ми звикли сприймати свободу як відсутність збов*язань, відсутність обов*язку відповідати за когось. де ж тоді межа між свободою та самотністю. я вже давно увірувала в одне: відчути нутром, що тобою оволоділи і ти підкорилась, так само солодко як і оволодіти кимось. чого і вам бажаю.
 
 
Кетька
28 July 2013 @ 07:29 pm
розважливість і нерозбірливість))
 
 
Кетька
24 July 2013 @ 11:31 pm
може, жінки не так для того аби кохати чоловіків, як для того аби робити їх краще.... ?!
 
 
Кетька
24 June 2013 @ 11:43 am
пора. порабатитися. параболою вигнутись і піти вверх.
всьо менше розумію, що мене радує у житті. ніби зістарилась.. за лічені дні.
 
 
 
 
Кетька
05 May 2013 @ 08:45 pm
з жахом і смутком чекаю як минуть ці 20 19 днів. а тоді все: несумісність того, що я собі думала, і того, що є вот оно насправді.
так вот откуда взялась печаль...
 
 
Кетька
04 May 2013 @ 03:08 pm
щось у житті я, здається, роблю категорично не правильно. щось глобальне. моє тіло намагається боротись з цими помилками, боротись як може... протестами і диверсіями. це втомлює і виснажує. лікуєш одне, слідом вилазить інше. аааарр..
 
 
Кетька
02 May 2013 @ 07:13 pm
всьо частіш думаю що було б аби.... аби певні речі інакше зробила, слова сказала, думки подумала....що аби.
відмотати кілька років, міст, людей, мрій. але хвилину згодом розумію, що то була би вже зовсім інакша я в інакшому житті. просто часом так не вистачає близькості до близьких.
 
 
Кетька
16 April 2013 @ 10:39 pm
змінюватись важко. шалено важко. проблема виключно психологічна, бо ж фізично то взагалі не питання залежності чи підкореності. лише бажання. бажання лишатися у владі своїх слабкостей.
 
 
 
Кетька
17 February 2013 @ 11:47 am
Боже ж мій (яким би ти не був), як хочеться одним разом видихнути увесь мотлох і весь тягар, що накопичився у легенях, голові і душі. Багато чого просто не озвучити, аби не робити свої проблеми, проблемами інших. І як при цьому пояснити близьким, що я просто не маю часу, можливрості і сил на них. І причина при цьому дійсно не в них.
Може "неможливість" це просто страх, що від мене відвернуться, подумаються зайвого і не того, не зрозуміють і знехтують. Можливо це лише прикриття, а не бажання зберегти особисте особистим.
Мене душить...
 
 
Кетька
14 February 2013 @ 08:44 pm
невимовно чудово, коли в житті є люди, яких ти всім серцем любиш. заради яких варто не падати духом у тяжкі хвилини. і які у ті самі тяжкі (навіть гіпотетично) хвилини тебе підтримають. радує сама їх посмішка. їх очі напроти. до них завше хочеться доторкнутись, помацати їх чи бува то не химера і справді буває так добре.
хочеться аби у кожно була хоча би одна така людина. і то навіть мова не про "другу половинку" в інтимному контексті. то про глобальну людину, яку хочеться обійняти, огорнути від усього лихого у світі, зануритись в неї від світу...
 
 
музло: кино
 
 
Кетька
немає особливо чого підсумовувати. цей календарний рік не є якимось емоційно-духовним етапом, який я пройшла. скоріше вийшла на фінішну пряму, занесла ногу для наступного кроку... але ще не ступила його. не відчуваю себе нещасною, та відчуваю себе не щасливою. брак любові. брак...
новорічна ніч дала зрозуміти лише дещо про людей, мене в них, їх у мені... не все таке, яким здається. не всі є тими, ким здавались.
мораль: вчитись, любити люблячих, цінувати здоров*я.
 
 
музло: Nirvana - Where Did You Sleep Last Night
 
 
Кетька
21 December 2012 @ 11:05 pm
взимку особливо холодно. особливо хочеться зігрітись людиною, алкоголем, очима, увагою... знайти питання, які б давали відповіді на життя і чи варто його жити. дати відповіді всім тим, хто...
хочеться мати сміливість дзвонити друзям. хочеться цих самих друзів, рідних душ, гарячих сердець. не вагатись. просто пірнати, летіти і жити. жити без упереджень, без пересторог..
знаю, що треба не хотіти, а "мати/робити/втілювати" бажане. надихніть....
хочеться мати людину, яка знає, що ти дійсно сильний і не боїшся нічого (окрім втрати близьких), але яка дає тобі змогу зняти обладунки, розслабити плечі, притупити насторогу і побути простою... 
 
 
музло: Наутилус Помпилиус
 
 
Кетька
24 November 2012 @ 12:14 pm
завтра нарешті на Харків. три тижні солодкої самотності. крок на зустріч подолання перепон. наповнююсь сенсом. єдине.. хочеться любові. взаємної.. чи хоча б шаленої.. чого вона мене не хоче?!!
 
 
 
Кетька
13 November 2012 @ 09:36 am
ранок вологи і ледь помітного туману. і такої ж ледь впевненості у тому, що наступні ранки будуть інакшими, але не гіршими. мені гріх жалуватись на "нещастя". я скоріш потерпаю від "не щастя".
моя Оля каже, що я не позиціоную себе з своїм віком. і це в чомусь правда. вірніше і дійсно правда. я не почуваюсь на свої... мені їх десь ще й нема... і це не те щоби погано, але воно якось не правильно.
 
 
музло: Asaf Avidan
 
 
Кетька
05 November 2012 @ 11:45 pm
хочеться аби все було просто, чи хоча б простіше. аби не було зайвих рухів, людей і переживань...
хочеться чистих порухів і брудних думок. 
 
 
Кетька
01 October 2012 @ 10:58 pm
в мене від нього замирає серце... до моторошної тиші відсутності серцебиття і подиху.
в мене від нього вивертає суглоби в пориві огорнути обіймами.
в мене від нього нудота судомного бажання володіти ним.
від мене до нього безодня і одна ніч.
 
 
музло: Depeche Mode
 
 
Кетька
30 September 2012 @ 12:31 pm
я люблю тебе, осінь.
 
 
Кетька
24 September 2012 @ 11:12 pm
осінь відчувається докістково... хоча не вистачає часу насолодитись нею повною мірою. 

обожнюю фрази, що долітають позаконтекстно з розмови прохожих. от і вчора "підслухала" таке: йдуть попереду двоє хлопчаків років, мабуть, 14. по розмові зрозуміло, що вони обговорюють свого знайомого, який закоханий у дівча значно молодше за нього (я зрозуміла, що їм 17 і 12 відповідно). і от моя пара видає "нє. ну яка у них любов може бути. у неї лише хімія почалась, свін вже випускається..." і то зрозуміло, що йшлось про шкільний предмет і випускні екзамени в школі. але...
щось однозначно геніальне й просте є в цій репліці. глибоко. 
 
 
 
Кетька
20 September 2012 @ 09:16 pm
И он говорит ей: «С чего мне начать, ответь, - я куплю нам хлеба, сниму нам клеть, не бросай меня одного взрослеть, это хуже ада. Я играю блюз и ношу серьгу, я не знаю, что для тебя смогу, но мне гнусно быть у тебя в долгу, да и ты не рада».

Говорит ей: «Я никого не звал, у меня есть сцена и есть вокзал, но теперь я видел и осязал самый свет, похоже. У меня в гитарном чехле пятак, я не сплю без приступов и атак, а ты поглядишь на меня вот так, и вскипает кожа.

Я был мальчик, я беззаботно жил; я не тот, кто пашет до синих жил; я тебя, наверно, не заслужил, только кто арбитры. Ночевал у разных и был игрок, (и посмел ступить тебе на порог), и курю как дьявол, да все не впрок, только вкус селитры.

Через семь лет смрада и кабака я умру в лысеющего быка, в эти ляжки, пошлости и бока, поучать и охать. Но пока я жутко живой и твой, пахну дымом, солью, сырой листвой, Питер Пен, Иванушка, домовой, не отдай меня вдоль по той кривой, где тоска и похоть».

И она говорит ему: «И в лесу, у цыгана с узким кольцом в носу, я тебя от времени не спасу, мы его там встретим. Я умею верить и обнимать, только я не буду тебя, как мать, опекать, оправдывать, поднимать, я здесь не за этим.

Как все дети, росшие без отцов, мы хотим игрушек и леденцов, одеваться празднично, чтоб рубцов и не замечали. Только нет на свете того пути, где нам вечно нет еще двадцати, всего спросу — радовать и цвести, как всегда вначале.

Вера Полозкова.


пи.си. я, певно, і не жалкую, що не потрапила не пішла на її виступ в Харкові. я боюсь розчаровуватись. багацько речей мають лишатись неосяжними, далекими, ідеалізованими. чи то я лише виправдовую свою нерішучість і лінь.

Когда меркнет свет и приходит край, тебе нужен муж, а не мальчик Кай, отвыкай, хороший мой, отвыкай отступать, робея. Есть вокзал и сцена, а есть жилье, и судьба обычно берет свое и у тех, кто бегает от нее — только чуть грубее».

И стоят в молчанье, оглушены, этим новым качеством тишины, где все кучевые и то слышны, - ждут, не убегая. Как живые камни, стоят вдвоём, а за ними гаснет дверной проём, и земля в июле стоит своём, синяя, нагая.
 
 
Кетька
14 September 2012 @ 08:11 pm
перші панчохи і шалики - осінь.
а за тим... вижити зиму.
 
 
Кетька
09 September 2012 @ 05:00 pm
щопонеділка ми прагнемо п*ятниці. щоранку ми чекаємо вечора... так проноситься життя. непомітно, несуттєво, не кайфово.
я всьо сподіваюсь, що коли я стану дорослою, то все буде інакше. але я всьо забуваю, що вже доросла какби.
як з тим жити))
 
 
Кетька
05 September 2012 @ 09:06 pm

 
 
 
 
Кетька
19 August 2012 @ 09:35 pm
залишки вологи, що повисли в напіввечірньому місті, відгонять (таким однаковим геть у всіх магазинах) запахом секонду. второсортний одяг, второсортні продукти харчування, второсортні мрії, второсортне повітря... повітря. ніби його хтось увібрав в свої легені, прогнав клітинами тіла, кров*ю, а тоді видихнув на мою вулицю мого міста вже зіпсованим. в цьому повітрі отой цигарковий наліт, той продук внутрішнього згорання вчорашнього алкоголю, дешевий запах щедешевшої кави,  аромат несправжніх полуниці та банану і ще купа всього того, що нам не потрібно. без чого ми можемо жити. того, що купуємо щодня, аби перед самими собою почуватися потрібнішими. 
мені ж хочеться такого до запаморочення рідного і солодкого смогу, який налипає на краплі в повітрі, що розбиваються об обличчя, коли проходиш повз них. хочеться запалювати і тушити ліхтарі одним лише поглядом і вбачати в тому свою надприродню силу чи чудесність всесвіту одночасно. хочеться аби яблука і абрикоси, не кажучи вже про черешні, були дешевші за банани. аби вони взагалі були. наші, з черв*ячками. бо останні ж не дурні, фуфло не гризтимуть. хочеться аби діти грали в дворі грали в класики, стрибали через резинку і скакалку, водили козаків-розбійників, а не клацали лайки в неті. хочеться аби все було спражнім. справжні почуття перш за все.
щось навалилось усе.
 
 
Кетька
19 August 2012 @ 07:18 pm
я дожовую шмат найсмачнішого в світі торту..... сестра робить : желе-бізе-суфле і ще щось там з маком. чітко усвідомлюю, що на ранок жодна спідниця вже не сидітиме на мені як колись.... ніщо тепер не буде як колись. цей торт змінює.... хочеться бути добрішим. чи просто на всьо стає пох. взагалі всесвіт замирає і просто думає - дихатинеглибоко... дихатинеглибоко.

з огляду на те, що завтра черговий понеділок, хочеться взагалі завмерти. не чути нічого. навіть свого дихання. лише відлуння серцебиття, ніби крізь воду, ніби з-під дна глибокого озера. аби вода в цьому озері була холодна й темна. чиста й темна. і лиш поряд з берегом просвічувала на сонці піщаним дном... корінням верб, які запустили те коріння в дно, ніби пальці в скуйовджене волосся... їх опалим додолу листям, яке під поодиноким кутом схоже на маленьких сріблястих рибок. 
хочеться сидіти на парапетику, що прорізається на водою, бовтати ногами по плівочці води, поруйновувати гладь.... і знати, що серце твоє десь там, глибоко. вся вага води над ним, на ньому, а значить йому там спокійно. ба навіть затишно.
 
 
музло: SOAD
 
 
Кетька
05 August 2012 @ 11:13 pm
понеділочок. новий тотальний арбайтен. 
Tags:
 
 
Кетька
02 August 2012 @ 11:52 pm
страшенно прикро за людей поряд зі мною. особливо за тих, хто особливо небайдужий мені. прагну якнайдалі піти від того якими вони є. можливо, навіть від них самих. падаю на дно поряд.
то питання порятунку цінностей, прагнень, світлощів, любові. всього того, що варто берегти, чого варто прагнути. 
хочеться чесності, любові, відкритості, щирості, поваги, наснаги... всього чим хочеться поділитись і чого хочеться розділити з іншим. можливо інакшим.
шукаю таких. "в активному пошуку".
 
 
Кетька
21 July 2012 @ 11:22 pm
жопа упитанная тягой к приключениям. бгг
пи.си. я нєній, хулє.
Tags:
 
 
 
Кетька
20 July 2012 @ 10:42 pm
нарешті тиждень майже практично зовсім скінчився. після нього й думається отака по-дибільному. 
але я навела порядочок на столі. принаймні вдома. я то дужу люблю. вигорнути на столі купу записочок, закладинок, фантіків, блокнотинів. а тоді... поскладати в інакшому порядк їх і сиісти любуватись ляпота то какая. терапія
в новинах - одніво теракти, побиття діток, насилля і природні катаклізми. це всьо стає схоже на сюжетики отих масштабнобюджетних апокаліптичних штатівських фільмів. пєчалька.
 
 
музло: Розенбаум
 
 
Кетька
грядуть переміни. щоправда всьотакже робочий день з 9 ей.ем. до 9 пе.ем. грьобані забої. хочеться відпочинку. хочеться вийти з кабінету засвітла, подзвонити Олюні і піти пити темне пиво в світлому майбутньому))
але поки щось не видно просвітку. зате я рухаюсь. не знаю, чи це дійсно мій шлях, але поки я йду ним - він належить мені, а я йому.
оці півдня - безробітна.
автра їду до Дніпропетровська. буду (стажистом) прокурором. звучить для 99%, які не працюють в органах, зловісно. кожного разу як запитують "де я працюю" так виправдовуючись скукожуюсь... опускаєш очі ніби наперед соромно за державу вцілому. але кожного дня доводиш собі і взагалі доводиш, що можна добре робити роботу, бути хорошою, милою, гарною. просто так, тому що вважаєш, що інакше не можна і не може бути.
прекрасним бути прекрасно.

фото Даринки. два дні відпочинку поза містом. 
iPN7LDzfsew
upmxMb1p6Kc
 
 
Кетька
24 June 2012 @ 09:20 pm
що почитати?!
 
 
Кетька
24 June 2012 @ 08:48 pm
особисто мої спроби розпочати життя з чистого аркуша, особливо то стосується понеділка, можна лічити вже сотнями, якщо не мульйонами. а як бути максимально чесним, то такі приступи особливо загострюються недільним вечором. коли просиджуєш  вдома життя. не любиш увесь світ і себе особливо, як центрально-пупову його частину.
чому слово "особливо" промайнуло вже тричі - не знаю. але й замінювати його особливого :) бажання немає.
напевно є в цьому щось. особливо... це те чого завжди так прагнеш. і тим паче, коли хочеться чогось до сірості простого. воно то й стає для тебе в дану секунду найособливішим. лише твоїм. лише зараз. 
понесло десь... вкотре хочеться щоби "Типа, все по-другому с нынешнего утра." (с)
але даю слабинку, дожовуючи третю цукерку, розумію, що обіцяла собі вчра не їсти ту першу. засиджуюсь в неті до 12ї, хоча збиралась лягти раніш аби не доводилось зранку замащувати тоналкою синці під очима. з*їжджаю на те, що значить не той момент для перемін. і знову... і знову... знову... знову.
я втомилась. в житті троха пригорівша смуга. чимось її треба замочити та відідрати. на море б... не таким мені вбачалось життя. але я (по-троху) вірю, що цього понеділка мені таки вдасця змінити його. або ж себе. себе змінити я можу.
 
 
музло: garbage
 
 
Кетька
10 June 2012 @ 06:55 pm
Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; всё покрывает, всему верит, всего надеется, всё переносит.

Первое послание апостола Павла к Коринфянам. Часть 4
 
 
 
Кетька
04 June 2012 @ 04:39 pm
страшенно важко зібратись і вибухнути. а треба. завтра на роботу. ніяких канікул((
майже місяць сесії. кілька днів вдома. затяжні вихідні витирають спогади про будні і завтра, відчуваю, буду схожа на Шварца у фільмі "Згадати все". тобто ніби впавша з Марсу. 
хочу в осінь. 
Tags:
 
 
Кетька
02 June 2012 @ 05:18 pm

 
 
Кетька
02 June 2012 @ 02:04 pm
я пришёл к старику берберу, что худ и сед,
разрешить вопросы, которыми я терзаем.
"я гляжу, мой сын, сквозь тебя бьет горячий свет, -
так вот ты ему не хозяин.

бойся мутной воды и наград за свои труды,
будь защитником розе, голубю и - дракону.
видишь, люди вокруг тебя громоздят ады, -
покажи им, что может быть по-другому.

помни, что ни чужой войны, ни дурной молвы,
ни злой немочи, ненасытной, будто волчица -
ничего страшнее тюрьмы твоей головы
никогда с тобой не случится".

вподобала ці рядки. останні, звісно, особливо. я скучила.
 
 
Кетька
09 May 2012 @ 09:26 am
- привіт, мене звуть катя і я - наркоман. 
мій наркотик американські серіали, переважно комедійного направлення. на некомедійні я не так падка. варто мені зачепитись хвилин на 10 і я пропала. нехай в мене купа роботи, першочергові задачі і пожежа. зупинитись поки не додивлюсь хоча б сезон до кінця я не можу. і кожен раз починається "ну ще оцю серію і всьо!!".

за останній час булоCollapse )
 
 
Кетька
07 May 2012 @ 10:01 pm
перший біг і тренування після такого тривалого і затяжного розриву чимось подібний до першого сексу. безпосереднє задоволення, м*яко кажучи, сумнівне. намагання, що межують з болем і ще купою суміжних наплутаних відчуттів. але одне неодмінне - передчуття насолоди. нехай не сьогодні і скоріш за все й не завтра. відчуття пересилення себе, слабощів і страхів. 
принаймні біг тепер в мене є.
пи.си. хочу в гори. в похід. готуватимусь. 
Tags:
 
 
 
Кетька
05 May 2012 @ 01:11 pm
контрова рішучість змінюється апатією і упадком сил до мінусу. я цей мінус росте. і доводиться з ним боротись, чи то пак боротись із собою. і як бути якщо всі розумні книги вчать любити себе, а не бороти? виносяться мізки, а хочеться винести увесь мотлох з кімнати, дому, з голови. але кожного разу перетираєш пил і перескладовуєш з однієї грьобаної купи на ще більше ненависну і ще більше об*ємну купу. не належиш собі і в той же час не треба нікому іншому. ті, кого любиш і не приховуєш того, роблять усілякі необдумані дурощі, що ранять. вірити в те, що то не так вже й необдумано, категорично не бажається. бажається душевної рівноваги, мудрості і любові. і любити.

пи.си. йду перескладовуватись. еген енд еген))
 
 
Кетька
03 May 2012 @ 08:56 pm
не настачило  в мене сили озвучити те, що збиралась. і хоч слова, можливо, були зайвими, та мені дуже важливо було б розставити все на свої місця. пояснити, бо лише так можна дати зрозуміти, що поважаєш людину і ні в якому разі не хочеш плюнути в її почуття. що ти винен їй принаймні пояснення. а так... тепер гидко від самої себе. 
другого шансу ніхто не дає. і навіть за його наявності, я вже втратила момнт, коли все було б доречно і вчасно. мені дуже прикро.
ну чому говорити ні або ж прощавай так важко. говорити взагалі важко. треба сили.
 
 
Кетька
29 April 2012 @ 06:58 pm
ми надто часто я переважно надто сильно осмислюю, переоцінюю і замусолую свої бажання, пориви і думки в цілому. практично завжди. цей процес затягується з кожним наступним "інцидентом". і з часом залишаються лише кола думок накручених навколо того, що хотілось би зробити. дзвінки, побачення, слова, які так і не були втілені в життя через обдумування того, чи варто їх робити. воно то може й не варто. але як же знати напевно, якщо лише думаєш "як воно буде" і так ніколи і не спробуєш. я боюсь помилитись або ж взагалі спробуати. боюсь оступитись і впасти. але як же тоді рухатись? зависати в штилі - не життя. можливо отіво "хибні" вчинки ранитимуть когось з близьких. але це також буде частиною їх життя. бо життя то відбитки на тілі. часом від цілунків, частіше від тумаків, але так точно знаєш що щось таки з тобою відбувається. життя не минає повз.
 
 
Кетька
22 April 2012 @ 08:56 pm
обстрічця шолі?.....

 
 
Кетька
17 April 2012 @ 11:29 pm
є. я осилилала і орусіфіцирувала. хист бити в бубєн не проп*єш. завтра буду юзіть. лайтрум тримайсь))
давно я вже нічого окрім аімпа не заносила на комп.
Tags:
 
 
 
Кетька
16 April 2012 @ 01:17 pm
"Еще вчера сегодня было завтра" - сказав тато на мою ремарку про те, що я з гульок постараюсь прийти ще сьогодні.
Tags:
 
 
Кетька
12 April 2012 @ 10:38 pm
мене осінило. якщо в житті є речі, які ти на 100% певний не набриднуть, до яких повертаєшся раз за разом, життя має сенс. воно вже вдалось. 
тепер питання лише в тому як багато в тебе такого сенсу.
 
 
Кетька
10 April 2012 @ 12:02 am
я категорично безпросвітно не розумію чоловіків. вот же, так нєт же. ітіть.
Tags:
 
 
Кетька
08 April 2012 @ 09:53 pm
я абсолютнісінько не можу себе змусити зклепати цю грьобано-довбану курсову. навіть наотєбісь нє могу. просто фізично голова від монітору відвертається як тіко ворд відкриваю. ніби тіло судомою зводить від одних думок про нехї. а її вже відіслати треба, бльооооо.

ще в мене лізе ще один зуб мудрості. тепера верхній. я матьйогозаногу вже практично прємудрая.. от тіко воно так зудить, отета прємудрость.

а ще я з*їла канфету премудрості смєлості. так шо тепер мені має по жизні пєрєть как нікагда. ну або я принаймні буду со смєлостью зустрічати увесь гемор по життю. от утєшеніє....

собстно конфета:

пи.си. смак в неї був гівнякуватий.


ах да. вчора були Ляпісі в Дніпрі. то було гаряче і палко. я задоволена. люблю...


кат - впадло.
 
 
Кетька
08 April 2012 @ 06:40 pm
хочеться перегорнути не те що сторінку, а таку-собі чугунну плиту, і почаи все заново і якось правильно. ну.. я звісно розумію (мозком), що неможливо заново жити бо життя по суті одне і всі наші вчинки і думки це його складові. складові оцього одного й іншого не буде і не має бути.
але страшенно хочеться взяти витрусити з голови усяку дурню:
замусолені (псевдо)діалоги з усіма "кривдниками", ті в яких я йому так, а він мені то, а я йому .... і пф... і всьо так красиво. і я перемогла.
усі невпевненості в тому ким і чим я являюсь. і що значу для того чи іншого, які є в моєму житті.
боротьбу між тим, чого хочеться, і тим, як треба. але от питання кому і нашо воно треба. здоровий глузд псує мені життя у спробі вберегти мене від того аби я зіпсувала собі життя.
я втомилась.

тепер я ще мучитимусь питанням чи подзвонить він мені. і чи взагалі він був. але робити перший крок... якось я вже зробила пару і розбила собі лоба. знову не хочеться. але.. як би я не вчинила, гуля мені гарантується.
від цього я теж втомилась.

я якесь безвольне униле гівно. бльо. це так захарило. вже встопіцотий раз намагаюсь то виправити, а виходить як із дівчуковим схудненням. ну зрозуміло... доколє.